КОХАННЯ З ДЖОТТО

Цьогоріч замело снігами паралелі трамвайних колій.
Через двадцять самотніх тижнів я побачу тебе на фото.
Вовк для вовка — людина. Отже, не зустрінемося ніколи.
Кратність трьом. невимовна справжність. В Санта-Кроче —

                            капела Джотто

…я кохаю тебе не зовсім нам щастило в садах імперій
де масштаб на моїй долоні співпадав із масштабом свідчень
ресторанчик де ми сиділи на картині відкрито двері
в маргінальний як Божа кара в історичному сенсі січень…

Я пригублюю ці кордони — вище, нижче, крізь фарби товщі,
Візерунок із пряним смаком: знову келих комусь належить.
Я кохаю тебе. Навпроти — панна цнота на плато площі.
Знову маєш дуель надвечір. До обіду лікуєш нежить.

Зсув у січень в системі свідчень про минуле солодке наше —
Колізеї, фонтани, русла — і картини в масивних рамах.
Сецесійність твоїх цілунків, я нічого тобі не скажу.
Сторчголов крізь бароко в місто, де на мене готуєш замах.

Я кохаю тебе. Не зовсім — нам щастило в садах імперій,
Де масштаб на твоїй долоні співпадав із масштабом свідчень.
Ресторанчик, де ми сиділи. На картині відкрито двері
В маргінальний, як Божа кара, в історичному сенсі січень.

***