* * *

Я освідчусь тобі, бо насправді мене немає.
Я витворюю міф існування мого волосся.
Ти повіриш мені, бо відчуєш його на дотик.
Та насправді ніхто у копальнях не знайде ночі.
I нікому, повір, не спізнати мене насправді.
Бо моє — тільки тінь силуетом душі, папірус.
Поцілунки мої — то сліди на рожевій глині.
Я тавром залишаю тебе на своєму тілі.
Ти не зможеш позбутись його — і помреш зі мною.

***