ПАЛЕСТИНА
(пори року)

6.

Бо спокійна на вдачу, хоч у рваних мереживах та,
Що сама сотворила для себе тяжку переправу.
Лики звірів навпроти, лики демонів зліва і справа,
І досмертна любов, й понадсвітнє чекання Христа.

День і ніч межи пліч, а із сина її пророста
Змієборець і лицар, що вміє звитяжити славу.
І зникоме смирення, й червона на сході заграва —
Суть і сенс здобування нетривкого й хисткого моста.

Та ж залізо меча і кольчуги — суєтність і прах,
Посоромлений сонцем, втікатиме він по кістках,
І горітиме поле під чорно-гіркими слідами.

Прокленуть його трави — єдиного батька сини:
Уподобиться тим, що коштовні поля цілини
Залишали на потім для тих, що прибудуть полками

***