Валерій КОРНЄЄВ

ШОСЕ

Бути б — ріжним каменем епохи
Або край дороги валуном…
Та що вдієш — обтесало боки.
Разом із неліченим гуртом

Вбила в ґрунт оця щаслива доля —
Бути шляхом до нових звитяг.
Наче чорна “Волга”, свище воля
По бруківці, як по головах.

Припасовані, що з місця і не зрушиш,
Як парад — порядок з ряду в ряд.
Все, що муляло тобі зівчора душу
Жорна бруку перетруть на прах.

Не питай, для чого і навіщо,
І куди летить твоє шосе —
Будь як всі — ні нижче, ані вище.
…І не згадуй валуни.

Пусте.

***