***

Ой у лузі, та ще й при березі
Червона калина…
Породила та удівонька
Хоро… хорошого сина.

Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні ща… ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чо… та чорнії брови

"Та було ж тобі, а ти моя мати,
Цих брів не давати,
А було ж тобі, а ти моя мати,
Щастя, щастя й долю дати".

Розвивайся а ти, сухий дубе, -
Завтра мороз буде!..
Убирайся, молодий козаче, -
Завтра, завтра похід буде!

"Я морозу та і не боюся -
Зараз розів'юся!".
"Я походу та і не боюся -
Зараз, зараз уберуся!"

Ой розвився та й край дороги
Та дуб зелененький.
Од'їжджає та із України
Козак молоденький.

Од'їжджаючи, та і шапочку зняв,
Низенько вклонився:
"Прощай, прощай, панове громадо
Може, з ким сварився!

Прощай, прощай, панове громадо
І дівчино-вутко,
Бо бог знає, бог відає,
Чи побачимось хутко".

Ой ви, галочки-сизокрилочки,
Підніміться вгору,
Ой ви, хлопці, славні запорожці,
Верніться додому!

Ой раді б ми та і піднятися -
Туман налягає;
Ой раді б ми та і вертатися -
Гетьман не пускає!

Та не так гетьман, та не так гетьман,
Як гетьманська мати,
Хоче нами, нами, козаками,
Турка звоювати.

А ми ж його та і не звоюєм,
Тільки роздратуєм,
Тільки нами, нами, козаками,
Дунай загардуєм.

Ой ви, верби, верби суховерхі,
Похилиться в воду,
Ой ви, хлопці, славні запорожці,
Верніться додому!

Ой уже ж галочки-сизоперочки
Круту гору вкрили -
Ой уже ж хлопці, славні запорожці,
Жалю наробили.

***

Джерело: Найкращі пісні України, "Майдан", К., 1992.