Амвросій МЕТЛИНСЬКИЙ

ЧАРКА

Є в нас, братця, чарка на полиці;
Та вона, та чарка, срібна, старосвітська!
В старину жили батьки в світлиці
Й частували єю вони ціле військо, —
І по повній козаченьки випивали
Й наших батьків гетьманами наставляли…
Далі дужче й дужче вони гомінли,
Поки вони на вороних та не сіли…
    Далі на орду літали,
    Орду тую побивали!
Срібна чарка по столові вп'ять ходила,
Громадонька веселенька гомоніла!..

Вже з якого часу нема того війська,
Позосталась тільки чарка старосвітська!
Вже з якого часу всюди тихо-глухо,
А зосталась проклятуща сивуха!
Один козак позостався: серце ниє, заниває,
Мов на серці сирий туман тяжко-важко налягає!

Як про військо він згадає,
Він по повній наливає
Й за все військо випиває…
І куняє й випиває,
Й випиває і куняє:
Отак віку доживає!..

(1839)