Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Зірко моя, простягни свої руці.
Нехай вже по втісі, нехай вже по муці.
Нехай вже по м’яті, по дітях, по мужу.
Доки ще бути вигнанкою мушу?
Зірко моя, що страшне я зробила?
Зірко моя, ти ж простила, простила.
Зірко моя, простягни свої руці.
я більше не хочу бути в розлуці.

***