Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Грузьке болото вхопило ноги,
тягар важкий.
І денно, й нощно, і до знемоги,
хоч вовком вий.

Стежки звірині, і нюх звіриний,
і ми напів.
Женуть нас будні до домовини,
немов рабів.

Нам буде страшно звідсіль вмирати,
лишати цирк.
Нас Бог не прийме в свої палати
із віном цим.

Не схоче Рай нас, тартар не вмістить.
З усіх розпуть
ще наші душі рецидивісти
назад прийдуть.

***