Галина ПАЛАМАРЧУК

ОСІННІ ПРИМІСЬКІ ЕЛЕКТРИЧКИ

Незворушна холодна блакить.
Контур жовтня, палаюча свічка
Деревця, що у прірву летить,
як твоя електричка.

Трісли розкладу строгі лещата,
Вже зашкалило нас, наче ртуть.
А мішки на своїх коліщатах
Все повзуть до перонів, повзуть.

І, відбувши сезон на колінах
По наділах своїх, по латках,
На роздутих ногах Україна
Не картоплю штовхає в мішках,

А надію. Їй хочеться жить.
Її діткам теж хочеться їсти.
Та чи знають …ну, хоч машиністи,
куди цей наш поїзд біжить?

***