Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Продирання крізь пущу,
де ні стежки ані сліда,
де лише невсипущо
на твій промах чатує біда,

де повінчаних двоє
насправді як з різних світів:
став сарака героєм,
а бути не захотів.

Де хоч лобом об стінку —
та немає стіни і нема
під ногами нічого,
лише порожнеча сама.

Кожне слово — несправжнє,
кожен шепіт несправжній і рух,
а ілюзія дражнить,
підсуває наживку стару.

Різні значення слова
і різні підтексти сльози.
і нечутне у пущі
м’яке полювання гюрзи…

***