Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Трублять наші ангели
в труби красиві срібні,
зі звитків страшних
нам вердикти вичитують грізні.
О як нас в обійми
жбурне на хвилину: рідні, —
о як розімкне нас
напруга врізнобіч: різні…

Ми одне й те ж
так по-різному, милий, трактуєм,
розмахавшись наосліп
словами, неначе ножами.
А що ж ми, крім болю,
розчарування й туги,
на нивці, украяній Богом,
щедро нажали?

Розгадка вкрадеться в душу
м’якою ходою,
ув очі додасть
тривоги й нових запитань:
Ти — боротьбою мариш,
я — добротою.
Ти володіти хочеш,
а я — любити.

***