Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Інстинктивно, в знак протесту, із досади
Чоловік узяв вуглину й став писати,
Прилучившися до промислів Господніх.
І так само ще він пише і сьогодні.

Щось він знає, але що — не пам’ятає.
В очі Слову заглядає і питає
Із розпуки і в надії, що не всує:
Може, Бог вдихне, а ручка намалює…

***