Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Теперішнє назви не має,
У нього звіриний запах,
В розбитім фатальнім трамваї
Трясеться на задніх лапах.

Пронизує зором вовчим
Прозору тюрму хвилини,
Завиє або промовчить,
Ковтнувши клубок зі слини.

Життя — кілька літ бряжчання,
Та й до Творця чи к бісу.
І дивиться вслід прощально
Константа трави і лісу.

***