Олександр ПУШКІН (в перекладі Є. Чуприна)

* * *

Якщо насправді уночі,
Коли живуче спочиває
І місяць, промені ллючи,
Лише надгробки осяває,
Якщо у дійсності тоді
Порожні робляться могили,
Я тінь сумну благаю: мила,
До мене йди, сюди, сюди!

Хоч як з’явися із пітьми
І зникни, зникни до світання,
Холодна, наче день зими,
Бліда від болю і страждання,
На небо зіркою зійди
Та промайни, неначе хмара,
Чи як жахаюча примара.
Усе одно, сюди, сюди!

Я зву тебе не щоб людей
За злість байдужу засудити,
Ані запитувать тебе,
Чи є життя на тому світі
(Хоч, визнаюсь, мене завжди
Шматує сумнів). Ні, бажаю
Тобі сказать, що все кохаю
Лише тебе. Сюди, сюди!

***