ЗАБАВКА

Ледь-ледь примружилося літо,
запахло згарищами днів,
у предковічності зустрітий
спіткаю первнів-пустунів.
Я спотикаюсь не в знемозі,
я запізнався не в огні,
в однім зітханні думи мнозі,
стихає радість не во гнів.

Підпалені окрайці,
жалобна всемогуть,
знайомі риси, пальці,
загинуть чи загнуть.
Зненацька лік ударів
при колії дощів,
бравурне грище зарев,
періщення хрущів.

Ти, що походить з них Антонич,
їх пізно кликати на поміч.

***