ВІДМОВА

Сумнівні шумовиння
сумних азійських орд,
повіялось лушпиння,
а вітру ймення — Норд.

Не шекелів шукали
під липами шакали:
у парках заблукали
осінні жебраки.
Під грушами роздушені
їх душі неспокушені —
жовтки мов п’ятаки.

Усе втрачає значення,
життя втрачає сенс,
лишився непробаченим
спокусник для принцес.

***