ВОНА

Від листя вже тільки запах
від річки вже тільки синь,
від неї вже тільки спогад,
від неї — до тебе — тінь.

Для тебе вберу в долоні
цей запах, а колір — хай.
На волі я вже в полоні.
Чекаєш мене? Чекай.

Моїми дарами зміриш
відоме тобі не згірш.
Для тебе, далека, — повіриш? —
про неї напишеться вірш.

***