НЕ ЖАЛЬ

Не для всіх,
а певно ж — не для всіх —
квітує усміх,
опадає сміх.

Поки на листя опале
не впали осінні дощі,
міліція нас не чіпала,
а Київ каштани лущив.

Київ — каштани, а села — горіхи.
Для сміху чи втіхи
трапляється лихо?

А може воно стається,
коли випадає сніг?
Чи мариться, чи здається,
а сніг, він — таки — для всіх.

Коли опадає листя,
на пагорбах видно даль,
долини — пологі й чисті,
і листя чомусь не жаль.

***