* * *

На душі ледь сіріє,
пів листу зів’яло, а пів пломеніє.
Вертається спокій
і стелить туманові зимну бруківку,
у мій передпокій
осінь приводить задумливу дівку.
Минулися муки,
зі смутком Христос роздає
весільнії згуки і пристрасні злуки
чеснотам нашим воздає.
Хай ніжність твоя мені душу зігріє:
вже світ сутеніє.

***