* * *

Примовкло божевілля вулиць,
по закутках тривога і печаль,
і споглядає Місяць непритулець
істот приручених звичай.
Ці чоловічі очі,
в них — задавнена провина,
жіночі очі,
в них згаса
змарнована краса і небеса.
Хай щем і гіркота серця не приборкають,
сльозами чорними хай очі не зійдуть,
наших кроків стрімких чекають,
наших поглядів ласих ждуть.

На кін, майстри
містерій і вистав.
Шаленці! час настав!

***