LXVII.

Чому йому з інфекцією жить,
Без вигляду на всяку ґрацію,
Де гріх його користь дає зажить,
Стрибнув в свою суспільну фракцію?
Чому в фальшивім образі щока,
Де смертний вид здоровий колір здер?
Чому краса убога рож шука
У тіні? Квіт його цвіте тепер.
Чому, коли Природа вже банкрут,
Йому на крові з жебрів треба жить?
Уся її казна — це він отут,
Вона живе з його надбань в цю мить.

Його тримає й чваниться майном
Від давніх днів, зак ті прийшли зі злом.

* * *

Ah! wherefore with infection should he live,
And with his presence grace impiety,
That sin by him advantage should achieve,
And lace itself with his society?
Why should false painting imitate his cheek,
And steal dead seeing of his living hue?
Why should poor beauty indirectly seek
Roses of shadow, since his rose is true?
Why should he live, now Nature bankrupt is,
Beggar'd of blood to blush through lively veins?
For she hath no exchequer now but his,
And, proud of many, lives upon his gains.
    O, him she stores, to show what wealth she had
    In days long since, before these last so bad.