CXXXVII.

Сліпа Любове, що зробила ти
Моїм очам, що бачать не як слід?
Та знають, що краса, і де знайти,
То у найкращому знаходять бридь.
Як очі схоплюють лиш часть одну,
Що заякорилась, де всі стоять,
Чом віч обман тримаєш на гаку,
Щоб тут і серця рішення зв'язать?
Чом серцю кажеш: це окремий знак,
Як знає, що краса одна лише,
Й очам моїм наказуєш ось так
Красивим визнати гидке лице?

Правдивий вид у серці, а очам
Передається лиш фальшивий злам.

* * *

Thou blind fool, Love, what dost thou to mine eyes,
That they behold, and see not what they see?
They know what beauty is, see where it lies,
Yet what the best is take the worst to be.
If eyes, corrupt by over-partial looks,
Be anchor'd in the bay where all men ride,
Why of eyes' falsehood hast thou forged hooks,
Whereto the judgment of my heart is tied?
Why should my heart think that a several plot
Which my heart knows the wide world's common place?
Or mine eyes, seeing this, say this is not,
To put fair truth upon so foul a face?
    In things right true my heart and eyes have err'd,
    And to this false plague are they now transferr'd.