Григорій Сковорода

* * *

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,

То чому досягає його так мало людей?

О, це тому, що їм важко керувати душею,
І тому що не навчилися приборкувати пориви.
Звивистими стежками, горбами і через глибокі рови

Мчить недосвідчений вершник, якщо він погано

                        править конем.

Морем і сушею, крізь стріли і вогонь мчить той,

Хто нерозумну душу не скеровує розумом.

Отже, що ж залишається? Читати блаженні книги,
Не досить ховати це в собі, необхідно відобразити його.

Тепер ти новобранець: вправляючись вчинками,

            з часом станеш воїном.

З цих воїнів виходить той дивний цар,

Яким був Христос і його учні…

***

Джерело: Сергій Янішевський