ХРЕЩАТИК

Каштани, каштани, каштани,
Софії і Лаври хрести…
Кияни, кияни, кияни —
Ви сестри мої і брати.

Я з вами в дощі й снігопади,
У черзі за щастям стою
І лаю по-київськи владу,
Горілку по-київськи п’ю.

Я і друзів розумів,
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій —
То Хрещатик, то Хрещатик.

Спасибі кажу своїй долі,
Що в чорній пустелі ночей
Я сотні разів божеволів
Від ваших, киянки, очей.

Киянки, киянки, киянки,
Веселі, сумні, гомінкі.
Найкращі у світі коханки,
Найкращі у світі жінки.

Я і друзів розумів,
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій —
То Хрещатик, то Хрещатик.

Вам скажуть, що я в Амстердамі,
Що Київ зміняв на Москву.
Не вірте, панове, я з вами
За київським часом живу.

І де б я не був за кордоном,
Я знав, що завжди повернусь
Додому, додому, додому,
В святу мою Київську Русь.

Я і друзів розумів,
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій —
То Хрещатик, то Хрещатик.

***