Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Перебивання з дня на день.
Книжки, прочитані у чергах.
В очах оновлених людей
така зачовгана печерність,
що страшно й глянути назад,
туди, де віра ще не тане,
де насміхається козак
під гаківницею з султана.
Де все ще має форму й зміст,
не гнеться, не м'ятеться всує,
де за сонетний благовіст
ніхто нікого не катує,
ніхто нікого не жере,
не продає, не обдирає…
Усе це, хлопчику, старе.
Старе, як світ, а не вмирає.
Бо в ньому істина сумна,
і перевірена, і рання:
— Видовищ, хліба і вина!
І тільки потім:

— Покаяння…

***