Неоніла СТЕФУРАК

МАНЯВА

Трапезна. Порипування снігу.
Джерело — під вартою смерек.
Записи у поминальних книгах:
був такий-то — інок, ім'ярек.

Був такий-то. Вивітрився. Згинув.
У постах — диявола поверг…
Вичовганий стопами гостинець
стежечкою тягнеться наверх.

Холодно і трішечки незвично.
Ватра не розпалюється — дим.
Хтось крізь нього дивиться у вічі
поглядом докірливо-сумним.

Гріємось, тупцюючись на місці.
Наче заколисуючи біль,
сировою ниточкою пісні
душі зашиваємо собі.

***