Марта ТАРНАВСЬКА

НА ВИСТАВЦІ ВАН ҐОҐА

Не вірилось, що в натовпі туристів
зустрінусь я на самоті з мистцем,
що плесо гамору порушить камінцем
сльоза зворушення — розмова чиста.

Та ось розцвів неждано білий сад:
розсипалися радістю дерева —
і зник кордон — музейний палісад:
A thing of beauty is a joy forever.

В халупі сірій — картопляний пир,
а за вікном — кольорами Провансу
цвітуть ілюзії останні шанси,
що обіцяють втомленому мир.

Жнива життя — щоденна зустріч з болем.
Після весни, де радість — синя даль,
на тлі якої розцвіта мигдаль —
ворони смутку над пшеничним полем.

1970