Марина ЦВЄТАЄВА (в перекладі О. Кирилової)

* * *

“Я помню первый день, младенческое зверство…”

І був той перший день. Свавілля те дитинне.
І перший опік вуст хмільної трутизни.
І безтурботність рук, і серця шал невпинний,
Що яструбом ширяло й гупало униз.

І нині, на межі гарячки й самогубства, —
Забути все — до ніг зі стогоном — і вмить —
Здригнутись — осягнуть, що кара перелюбству
Є — катівна жага і невблаганна хіть.

***